Іконостас. Фото 2011 р., І. Дума, з "Українське сакральне будівництво Старосамбірського району", В. Слободян
" У 1650 році в селі, в найвищій частині, званій Сушиця Камеральна, заснував монастир чину св. Василя Великого Бенджамін Стебельський. 4 лютого цього ж року освятили нововибудувану дерев'яну церкву.

Приписка до інвентаря сушицької церкви 1733 року повідомляє, що "Церква Вознесення Господнього в Ліску, колишня монастирська, дерев'яна, стара. Монастир ліквідований 1753 року".

У 1768 році звели нову дерев'яну церкву, звану горішньою, що стала філією парохіяльної сушицької церкви, званої тепер середньою.

Про дату побудови повідомляє різьблений напис на надпоріжнику (в перекладі - автор сайту) : "Року Божого 1768 місяця листопада дня 6".

Церкву неодноразово ремонтували впродовж ХІХ - ХХ ст. У 1952 році баня завалилася, а 1953 року церкву зачинили.

Вона практично розвалилася, і у 1957 році місцевий майстер Микола Дуркалець наново від фундаментів звів дерев'яну церкву, змінивши її вигляд.

Вона стояла зачиненою до 2005 року. Стіни (всередині церкви - автор сайту) оббиті картоном і помальовані.

Іконостас відсутній... На стриху зберігається знищений іконостас XVIII ст. з повністю втраченим малюванням... "

Слободян В. Українське сакральне будівництво Старосамбірського району. - Львів: Камула. - 2015. - С. 348-350.

На захід від церкви за дзвіницю служить проста конструкція - дзвони на стовпах, накриті дашком - згідно фотографій Ігоря Пунди.

Скопіюй посилання на сторінку і постав на сайт, блог або в соціальні мережі.
Велика Сушиця
© 2007  "Дерев'яні Церкви Західної України"
Церква Вознесення Господнього
1957
Фото 20. 05. 2012, Ігор Пунда.