Новиця
Церква Преображення Господнього 1938
Церква на карті.   Церква охоплена полум'ям. Фото 11. 06. 2018, Тарас Фанатасій.
Інформацію про Спасо-Преображенський храм у Новиці надіслав Олег Луцан

" Нажаль, храм вщент згорів у ніч на 11 червня 2018 року. Причина - підпал. Попіл згорілої святині відвезли на цвинтар і захоронили. На тому місці має постати пам'ятник на згадку про храм, а на місці згорілої церкви збудують новий храм за тим самим проектом, але вже, нажаль, мурований.

Храм був розташований в горішній частині села Новиця, був пам'яткою архітектури місцевого значення №777. Як і саме село, цей храм був унікальним. Розміри його вражали, адже він був найбільшим дерев'яним храмом західної України. Та й взагалі в Україні він поступався лише Троїцькому собору м. Новомосковськ. Церкву було збудовано під керівництвом тодішнього пароха села о. Петра-Богдана Соловія (1894-1963) стараннями й жертовністю парафіян і освячено 19 серпня 1938 року. На той час сподвигнути таку велич було не просто, адже таких технологій, які є зараз, на той час не було, все було зроблено "голими руками".

У 1947 році церкву перейшла під юрисдикцію Російської Православної Церкви, зараз вона перебуває під юрисдикцією Івано-Франківської єпархії УПЦ Київського Патріархату. В селі також є мурована церква Преображення Господнього УГКЦ, освячена у 2008 році, дерев'яна недіюча церковця Собору Пресвятої Богородиці 1921 року та дерев'яна церква-каплиця св. Василія Великого 2016 року. До цього у селі були дві дерев'яні церкви Преображення та Різдва Христового. 1917 року, під час Першої світової війни, село стає ареною фронту. Згоріло півсела, в тому числі і дві церкви.

У 1922 році, за допомогою сусідів із Старого Угринова та їхнього пароха о. Андрія Бандери, стараннями тодішнього новицького священика о. Омеляна Короля збудовано церкву-барак. У 1928 році на цвинтарі, поряд із сільською плебанією, збудовано маленьку церкву Пресвятої Богородиці. А вже 1938 року збудували велику церкву Преображення Господнього. Вигляд храму залишається таким, яким був понад 80 років тому. Церкву реставрували, і для громади було дуже важливим зберегти її автентичність.

Церква була виконана у бойківському архітектурному стилі - бойківська п'ятидільна церква. Споруда була хрестоподібною (що вказувало на те, що в основі Церкви стоїть Хрест Господній), вівтар, центральна частина храму та бабинець увінчані великими куполами, північний та південний приділи, ризниця та паламарня — меншими. Загалом храм був семикупольним, що вказувало на сім Таїнств Церкви. Висота найбільшого купола (з хрестом) — близько 35 м., загальна площа - 250 м.кв.. Церква була орієнтована вівтарем на схід, і стояла паралельно до дороги. З півдня від вівтаря — паламарня, з півночі — ризниця.

Стіни над опасанням і прикупольні восьмерики ззовні мали шарове обшалювання. Стіни під опасанням — з брусів зрубу. Ззовні довкола бабинцю та передхрам’я — паперть. До 2009 року покриття було з звичайної бляхи, ґонтами церква покрита не була. У 2009 році церкву повністю перекрили бляхою зеленого матового кольору, але через неякісну роботу у 2014 році бані перекрили вдруге — тепер золотистою блискучою бляхою. У 2015 році вікна над опасанням поміняли — замість дерев'яних вітражних встановили вітражні, метало-пластикові. Під опасанням залишили дерев'яні вікна, але з середини встановили ще і метало-пластикові.

Всередині храму над крайніми частинами бабинця та над притвором (який відділили від бабинця гіпсокартонною стіною аж у кінці 2014 року) були хори. Центральна частина храму була відділена від приділів та бабинця великими арками й колонами по їх краях, а від вівтаря — ще і п’ятиярусним іконостасом, який теж мав свою історію. Ймовірно, його привезли з Гошева, коли там закривали монастир. Солея піднімалася двома сходинками на 30 см. та відгороджена від храму дерев'яною балюстрадою. У північно-східному куті центральної частини храму був невеликий балкон з куполом — казальниця.

У лютому 2015 року почали розпис внутрішніх стін храму. Роботи проводили по черзі у кожній частині храму окремо. Розпис центральної частини та бічних приділів закінчили у 6-й тиждень Великого Посту 2016 року. 17 серпня 2016 року закінчили реставрацію іконостасу. Старі ікони та іконостас реставрували майстри Львівської академії мистецтв. 6 березня закінчились роботи у вівтарі. Розпис бабинця закінчився у серпні 2017 року. До кінця зими 2018 року всі внутрішні роботи було остаточно завершено. За підрахунками майстрів, загальна площа стін, яку вони розписали — близько 6 тис. м2. Цю роботу оцінили вартістю у 2 млн. грн..

З заходу від місця, де стояв храм, стоїть триярусна дзвіниця, оббита дерев'яним фальшбрусом та покрита золотистою та зеленою бляхою. Дзвони теж мають свою нелегку історію, адже їх змушені були закопати в землю, ховаючи від совітів. Один дзвін так досі й не знайшли. Зараз на дзвіниці є 4 дзвона, найбільший з яких розколотий. З півдня від дзвіниці у 2013 році з нагоди 1025-ліття хрещення Русі за кошти жертводавця Василя Стефурака побудували ротонду-купіль, де здійснюється освячення води та літні богослужіння. Ще південніше стоять пам'ятні хрести на честь освячення церкви, 1000-ліття хрещення Русі та на честь звільнення від кріпацтва. По східному краю церковного подвір'я стоять пам'ятні хрести настоятелям храму: о. Петру-Богдану Соловію, о. Павлу Тауцькому, митр. прот. Григорію Токарику. Вхідна брама розташована з південної сторони церковного подвір'я. З східного боку при дорозі — мурована капличка на честь 2000-ліття Різдва Христового та символічна могила борцям за волю України."

Скопіюй посилання на сторінку і постав на сайт, блог або в соціальні мережі.
.........................................................................................................................................................................................................................................................
Калуський
район
___

Івано-Франківська
область
___

Ротонда-купіль і дзвіниця.  Фото 28. 07. 2014, прот. Любомир Надорожний.
Вигляд з дороги.  Фото 28. 07. 2014, прот. Любомир Надорожний.
...........................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................
© 2007-2018  Дерев'яні Церкви Західної України  |  Громик Віктор
Вигляд церкви до пожежі.  Фото 31. 08. 2014, Ігор Пунда.
Згарище церкви. Фото 11. 06. 2018, Олег Ярема.
Інтер'єр храму після реставрації.  Фото 19. 08. 2017, Олег Луцан.
Вид в сторону хорів після реставрації.  Фото 19. 08. 2017, Олег Луцан.