Церква Новиця Калуський район

" Нажаль, храм вщент згорів у ніч на 11 червня 2018 року. Причина - підпал. Попіл згорілої святині відвезли на цвинтар і захоронили. На тому місці має постати пам'ятник на згадку про храм, а на місці згорілої церкви збудують новий храм за тим самим проектом, але вже, нажаль, мурований.

Храм був розташований в горішній частині села Новиця, був пам'яткою архітектури місцевого значення №777. Як і саме село, цей храм був унікальним. Розміри його вражали, адже він був найбільшим дерев'яним храмом західної України. Та й взагалі в Україні він поступався лише Троїцькому собору м. Новомосковськ.

Церкву було збудовано під керівництвом тодішнього пароха села о. Петра-Богдана Соловія (1894-1963) стараннями й жертовністю парафіян і освячено 19 серпня 1938 року. На той час сподвигнути таку велич було не просто, адже таких технологій, які є зараз, на той час не було, все було зроблено "голими руками".

У 1947 році церкву перейшла під юрисдикцію Російської Православної Церкви, зараз вона перебуває під юрисдикцією Івано-Франківської єпархії УПЦ Київського Патріархату.

В селі також є мурована церква Преображення Господнього УГКЦ, освячена у 2008 році, дерев'яна недіюча церковця Собору Пресвятої Богородиці 1921 року та дерев'яна церква-каплиця св. Василія Великого 2016 року. До цього у селі були дві дерев'яні церкви Преображення та Різдва Христового. 1917 року, під час Першої світової війни, село стає ареною фронту. Згоріло півсела, в тому числі і дві церкви.

У 1922 році, за допомогою сусідів із Старого Угринова та їхнього пароха о. Андрія Бандери, стараннями тодішнього новицького священика о. Омеляна Короля збудовано церкву-барак. У 1928 році на цвинтарі, поряд із сільською плебанією, збудовано маленьку церкву Пресвятої Богородиці.

А вже 1938 року збудували велику церкву Преображення Господнього. Вигляд храму залишається таким, яким був понад 80 років тому. Церкву реставрували, і для громади було дуже важливим зберегти її автентичність.

Церква була виконана у бойківському архітектурному стилі - бойківська п'ятидільна церква. Споруда була хрестоподібною (що вказувало на те, що в основі Церкви стоїть Хрест Господній), вівтар, центральна частина храму та бабинець увінчані великими куполами, північний та південний приділи, ризниця та паламарня — меншими.

Загалом храм був семикупольним, що вказувало на сім Таїнств Церкви. Висота найбільшого купола (з хрестом) — близько 35 м., загальна площа - 250 м.кв.. Церква була орієнтована вівтарем на схід, і стояла паралельно до дороги. З півдня від вівтаря — паламарня, з півночі — ризниця.

Стіни над опасанням і прикупольні восьмерики ззовні мали шарове обшалювання. Стіни під опасанням — з брусів зрубу. Ззовні довкола бабинцю та передхрам’я — паперть. До 2009 року покриття було з звичайної бляхи, ґонтами церква покрита не була.

У 2009 році церкву повністю перекрили бляхою зеленого матового кольору, але через неякісну роботу у 2014 році бані перекрили вдруге — тепер золотистою блискучою бляхою. У 2015 році вікна над опасанням поміняли — замість дерев'яних вітражних встановили вітражні, метало-пластикові. Під опасанням залишили дерев'яні вікна, але з середини встановили ще і метало-пластикові.

Всередині храму над крайніми частинами бабинця та над притвором (який відділили від бабинця гіпсокартонною стіною аж у кінці 2014 року) були хори. Центральна частина храму була відділена від приділів та бабинця великими арками й колонами по їх краях, а від вівтаря — ще і п’ятиярусним іконостасом, який теж мав свою історію.

Ймовірно, його привезли з Гошева, коли там закривали монастир. Солея піднімалася двома сходинками на 30 см. та відгороджена від храму дерев'яною балюстрадою. У північно-східному куті центральної частини храму був невеликий балкон з куполом — казальниця.

У лютому 2015 року почали розпис внутрішніх стін храму. Роботи проводили по черзі у кожній частині храму окремо. Розпис центральної частини та бічних приділів закінчили у 6-й тиждень Великого Посту 2016 року. 17 серпня 2016 року закінчили реставрацію іконостасу.

Старі ікони та іконостас реставрували майстри Львівської академії мистецтв. 6 березня закінчились роботи у вівтарі. Розпис бабинця закінчився у серпні 2017 року. До кінця зими 2018 року всі внутрішні роботи було остаточно завершено. За підрахунками майстрів, загальна площа стін, яку вони розписали — близько 6 тис. м2. Цю роботу оцінили вартістю у 2 млн. грн..

З заходу від місця, де стояв храм, стоїть триярусна дзвіниця, оббита дерев'яним фальшбрусом та покрита золотистою та зеленою бляхою. Дзвони теж мають свою нелегку історію, адже їх змушені були закопати в землю, ховаючи від совітів. Один дзвін так досі й не знайшли.

Зараз на дзвіниці є 4 дзвона, найбільший з яких розколотий. З півдня від дзвіниці у 2013 році з нагоди 1025-ліття хрещення Русі за кошти жертводавця Василя Стефурака побудували ротонду-купіль, де здійснюється освячення води та літні богослужіння. Ще південніше стоять пам'ятні хрести на честь освячення церкви, 1000-ліття хрещення Русі та на честь звільнення від кріпацтва.

По східному краю церковного подвір'я стоять пам'ятні хрести настоятелям храму: о. Петру-Богдану Соловію, о. Павлу Тауцькому, митр. прот. Григорію Токарику. Вхідна брама розташована з південної сторони церковного подвір'я. З східного боку при дорозі — мурована капличка на честь 2000-ліття Різдва Христового та символічна могила борцям за волю України. "

Інформацію про Спасо-Преображенський храм у Новиці надіслав Олег Луцан.

Скопіюй посилання на сторінку і постав на сайт, блог або в соціальні мережі.