Дерев'яна церква на Сихові

Деякі історики припускають, що церкву на околиці міста спорудили в часи, коли 1654 р. до Львова наближалося військо українського гетьмана Богдана Хмельницького, і навіть за сприяння самого гетьмана.

Однак за останніми даними, знайденими в архівах Кракова, храм спорудили мешканці с. Сихів 1600 р.

У 1870-х рр. до церкви був прибудований притвор, а також підведені підвалини.

Як видно з рисунку В. Січинського 1920 року церква мала інший силует, аніж сьогодні. Найбільша різниця - у незвичайній дзвінниці, уміло схованій над бабинцем.

Січинський зауважив, що за пам`яті місцевих старожилів цією дзвінницею у церкві ніколи не користувалися. У 1932 році, під час реставрації, її розібрали.

В інтер'єрі церкви зберігся напис: "Оцей Божий храм поставлений козаками в часах по облозі Львова Богданом Великим, відреставровано Р. Б. 1932, а пресвітерію і бабинець відмальовано Р. Б. 1933. У час всенародного лихоліття старанням тодішнього пароха о. Теофіля Горникевича і парохіян Сихова. Вдруге сей храм відремонтовано в 1954 р. за допомогою Архіепископа Львівського кір-Панкратія старанням настоятеля протоієрея М. Тарнавського і парохіян".

Після другої світової війни церкву на Сихові закрили. Також церкву реставрували в 1971 р. До початку 1990-х рр. будівля занепала.

Тільки з 2007 року храм зовні відремонтували, обробили протипожежним і антикорозійним розчином.

Церква розташовується на вул. Майданна, поблизу зал. станції "Сихів".

Особливість – надзвичайно низькі вхідні двері, висота яких становить близько півтора метри. Тому людям, високим на зріст, щоб потрапити всередину, слід зігнутися мало не вдвічі.

Зі сходу від церкви стоїть дерев`яна каркасна дзвіниця. Найцікавіше - в інтер`єрі. Там можна побачити оригінальний стінопис з 1683 року.

У рослинний орнамент вписано зображення трьох святих воїнів: Теодора Тиронського, Юрія Переможця і Дмитрія Солунського.

На правій стіні храму знаходиться ікона, на якій зображено св. Йосифа та маленького Ісуса. Цю унікальну реліквію подарували церкві ще далекого 1783-го.

Баню храму прикрашає унікальний образ Христа Пантократора. Це рідкісна мистецька пам’ятка, яка увійшла в каталоги багатьох видань світу(!).

Невеличкий іконостас гарний і довершений у своїй красі. Однак він є новішим, порівняно з розписом.

Інформація з інтернету, а також надана одним з користувачів сайту.

" Хочемо звернути увагу, що факти непошанівку історичних памяток трапляються не лише в провінціональних закутинах, але й під самим Львовом, на очах спеціяльних інституцій, яких завданням є стежити за збереженням історичних памяток.

Одною з дуже оригінальних деревляних церков Галичини, з ознаками незвичайно архаїчної конструкції верха є ц(е)рква в Сихові, що рівночасно належить до найстарших вбережених деревляних церков і є найстаршою деревляною церквою у Львівщині. (XVII. в.)

Дуже важною її подробицею була дзвіниця на бабинці, хоча може не первісна своєю будовою, але для історії розвою зєднання церкви і дзвіниці в одну цілість під західними впливами дуже цікава.

Саме цю церкву недавно перебудували і "зреставрували" так, що гіршої прислуги не можна було її навіть подумати.

Не лише піднесли її за високо на фундаменти, що зіпсувало пропорцію мас, але знесли зовсім дзвіницю і добудували з заходу ще одну грубувату партію з дивовижними вікнами.

Мягкі лінії свобідно трактованих первісних дахових окапів і ґонтових редків набрали твердої штивности і сухости через зрівнання всього під один шнурок.

Одним словом знівечено всі цікаві і вартісні прикмети цінної памятки нашого старого мистецтва.

Думаємо, що це сталося внаслідок самовільного невідповідального вчинку, бо сумніваємо ся, щоби це могло статися за відомом Митрополичої Консисторської Комісії, або Воєвідського Консерваторського Уряду.

Невже дійсно нема ради на те, щоби більше не діялися в нас того роду траґічні для нашої культури несподіванки? Знівечення церкви в Сихові це всетаки дуже болюча втрата для нашого мистецтва.

Священики, в яких парохії є старші церкви, мусять вкінці зрозуміти цей факт, що памятка мистецтва їх села є памяткою мистецтва цілого українського народу і в ніякому разі не вільно їм самовільними вчинками руйнувати нашу національну культуру.

А відповідні інстанції, що їх завданням є опіка над памятками мусять доцільніше сповняти своє завдання. "

Знівечення церкви в Сихові. Газета "Діло" №179 від 12.07.1933. - С. 4.

Скопіюй посилання на сторінку і постав на сайт, блог або в соціальні мережі.