Міжгір'я
Церква Успіння Пр. Богородиці 1832
Церква на карті.   Фото 22. 06. 2014, Ігор Пунда.
В селі, яке колись носило назву Майдан, ймовірно, перша в історії церква була зведена у 1832 році і посвячена під титулом Св. Стефана. Була філіяльною парафіяльної церкви в Луквиці. Ймовірно, на початку 1990-х років переосвячена на Успіння Пр. Богородиці. Не відомо чи була чинною в період радянської влади. Сьогодні церквою користується громада УГКЦ. Церква не належить до пам'яток архітектури.

Розташована в центральній частині Міжгір'я, на просторій ділянці в пологим схилом. Типова хрещата в плані одноверха святиня, в якій з півдня до нави прибудована ризниця, а з заходу до бабинця - присінок. Після останнього ремонту зовнішні стіни церкви суцільно ошалювали фальшбрусом (збереглися тільки оригінальними випусти вінців зрубів), дахи перекрили новою бляхою - церква тепер подібна до новозбудованої. Тільки дерев'яна триярусна дзвіниця, яка стоїть з півдня від церкви, зовні не ремонтована і контрастує жовтим кольором фарбованих стін.

ЛІТЕРАТУРА: "Церкви Прикарпатського краю". Р. Процак, Івано-Франківськ, 2006.
Інформація Василя Слободяна.

Скопіюй посилання на сторінку і постав на сайт, блог або в соціальні мережі.
.........................................................................................................................................................................................................................................................
Богородчанський
район
___

Івано-Франківська
область
___

...........................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................
© 2007-2018  Дерев'яні Церкви Західної України  |  Громик Віктор