У районі знаходиться 65 дерев'яних церков, збудованих до сер. ХХ ст.
с.ВЕЛИКА ВОЛОСЯНКА (на карті). СВ. МИКОЛИ 1903
У 1577 р. в селі вже існувала церква. У 1666 р. вона отримала ерекційний акт (юридичне закріплення за церквою земельних угідь - моя прим.) від польського короля Яна Казимира. Попередня дерев'яна будівля була зведена у 1723 році на місці давнішої. Це була тризрубна триверха церква з трьома тризаломними верхами. У 1880-х рр. вона відновлювалася, у 1900 р. повністю згоріла зі всім вистроєм. У 1903 р. на її місці збудовано теперішню дерев'яну церкву, яка з 1961 по 1981 р. стояла зачиненою.
Я просив водія турківської маршрутки висадити мене на повороті до Великої Волосянки, натомість чоловік добре не почув і зупинився далі, на повороті до Волосянки Малої. Нічого, якось дістався до головної вулиці села, потім довго йшов, поки при дорозі, на схилі, біля старого цвинтара не побачив місцеву церкву. Святиня (сьогодні святого Василія Великого) орієнтована вівтарем на північ, а входом на південь в напрямку дороги. Будівля хрестова у плані, одноверха. Підвалини опираються на бетонний фундамент. До великого вівтаря гранчастої форми з обох сторін прибудовані ризниці. Двері у східну ризницю, як і головні у церкву, як розумію, залишилися ще з часів побудови церкви, тому виглядають доволі цікаво. Бічні двері у східній стіні бабинця є простіші з вигляду, без декору. Кидається у вічі відсутність присінку при стіні бабинця. Ще одна цікавинка: на обидвох стінах бабинця бачив по ряду звичайних вішаків (до речі, не вперше у Карпатах) на висоті приблизно трохи вище одного метра від землі. Церква, звичайно, оточена піддашям, стіни під яким складаються з відкритих брусів зрубу, над піддашям - вертикально шальовані дошками з лиштвами. Торці фігурних випустів вінців зрубу підкреслили білим кольором, підвалини - темно-зеленим. Окремо варто згадати про виразний вхід у святиню. Над дверима, з площини піддашя (під низом його горизонтально оббили деревяною вагонкою) виступає двосхилий дашок, під яким є арочна ніша, на стінах якої намальовані двоє святих. Натомість над самими дверми на півкруглій площині утвореній цією аркою зобразили знамено з ликом Ісуса, по боках ангели, а внизу довгий текст молитви. Ліворуч дверей, на стіні висить образ Богородиці, праворуч - Ісуса Христа. Карнизи церкви оббили пластиком блакитного кольору, дахи покриті новою бляхою. Середхрестя нави завершує світловий восьмерик, накритий наметовим верхом з ліхтарем та маківкою. Такої ж форми ліхтарі з маківками влаштовані на гребенях дахів вівтаря і бабинця, а на бічних крилах нави вони набагато менших розмірів. На північний-схід від церкви знаходиться невелика дерев'яна двоярусна дзвінниця. Перший ярус чотирибічний, з південної сторони зроблений у вигляді заскленого ганку, другий - восьмибічний, у кожній стіні вікно (через одне прикрите зовні жалюзями), накритий наметом з ліхтарем і маківкою. На захід від святині, біля огорожі стоїть стара дерев'яна будівля, очевидно, господарського призначення.
Церква у Великій Волосянці зовні особливо не відрізняється від подібного типу церков. Мені особисто запам'ятався головний вхід у церкву з текстом молитви.
Фото 9.03.2011.
Дерев'яну церкву добре видно на протилежній стороні Лінини, з дороги до Лаврова. За історичними документами у 1507 р. в селі вже існувала парафіяльна церква. Попередня до сьогоднішньої церкви походила з 1684 р., була бойківського типу. Існуюча дерев`яна святиня була побудована на місці старої у 1907 р. (над головним входом у церкву висить металева таблиця з цією датою). Після другої світової війни не була зачиненою.
Будівля стоїть у центрі села, на схилі, біля дороги. Церква хрестова у плані, до гранчастого вівтаря симетрично прибудовані ризниці. Бабинець має прибудову із заходу, на другому поверсі якої, очевидно, розташовані хори. Будівля оточена піддашшям, яке над головним входом до церкви розриває двосхилий дах на металевих стовпах. Ліворуч вхідних дверей висить великий образ Пр. Богородиці, праворуч - Ісуса Христа. Крім головного існують ще бокові входи до церкви, розташовані у західних стінах бокових крил нави. Вікна у святині арочної та круглої форми - типове рішення для багатьох дерев`яних церков початку XX ст. Бабинець, наву та вівтар на високих світлових восьмериках завершують шоломові бані з ліхтарями та маківками. Гребені п`ятисхилих дахів бокових крил нави також увінчані ліхтарями з маківками. На північ від храму розташована висока, квадратна у плані, триярусна дерев`яна дзвінниця, накрита пірамідальним дахом. З північно-західної сторони від церкви у 1992 р. збудована невелика мурована каплиця. На подвір`ї, між нею та дзвінницею, є до десятка могил, а цвинтар оточує храм з південної та південно-східної сторони, вище по схилу. Два роки назад церква у Лінині святкувала перше сторіччя від побудови. Очевидно, до цієї дати зробили зовнішнє оновлення храму: стіни підопасання повністю ообиті дерев`яною вагонкою, решту стін (включаючи стіни дзвінниці) покрили пластиковою вагонкою...
На жаль, через штучний матеріал покриття зовнішніх стін, церква у Лінині втратила оригінальний вигляд, тому зовні сприймається не зовсім приємно.
Фото 18.02.2009. Схема розташування церкви.
с.ВЕЛИКА ЛІНИНА (на карті). ЗІСЛАННЯ СВ. ДУХА 1907
Церква збудована у 1620 р. В селі у 1927 р. розпочинали будівництво нової дерев'яної церкви за проектом архітекта Льва Левинського, яке ніколи не було завершене.
Існуюча дерев'яна церква знаходиться на схилі, буквально за 2 м. від краю стрімкого лівого берега потоку. Цілком імовірно, що за деякий час через природні чинники вівтарна частина будівлі опиниться безпосередньо біля урвища. Церква орієнтована вівтарем на північний схід. Вона тризрубна одноверха. Особливість вівтаря у тому, що: він рівноширокий з навою, не має прибудованої ризниці, а "освітлюється" денним світлом через єдине малесеньке віконечко у верхній частині торцевої стіни. Приземиста, квадратова у плані нава має піддашшя, накрита наметовим дахом з маківкою. Частина бабинця ще у 1980-х рр. була відкритою, згодом по ремонті її ошалювали дошками. Над бабинцем здіймається колишня дзвіниця (збудована, ймовірно, у 1849 р.), накрита восьмибічним верхом з ліхтарем та маківкою. У стінах восьмерика досі збереглися горизонтальні голосники. Навпроти входу до церкви у 1989 р. збудували дерев'яну квадратову у плані одноярусну дзвіницю, завершену банею на пірамідальному даху. З трьох сторін церкву оточує цвинтар.
Церква у Великому запам'яталася не тільки майже екстремальним розташуванням, але й компактними розмірами та мінімальною кількістю вікон.
Фото 28.02.2012. Вигляд церкви у 1980-х рр. (фото В.Ольхом'яка з "Церкви України. Перемиська єпархія" В.Слободян).
с.ВЕЛИКЕ (на карті). РІЗДВА ПР. БОГОРОДИЦІ 1620
У 1517 р. в селі вже існувала парафіяльна церква. Акт візитації 1766 р. подає опис дерев'яної тризрубної двоверхої церкви. Інвентар 1830 р. датує її XVI ст., а шематизм 1903 р. - 1798 р., можливо, роком перебудови. У 1923 р. на її місці збудовано існуючу дерев'яну церкву за проектом Т. Горницького з Самбора. По другій світовій війні весь час чинна.
Святиня знаходиться у північній частині цього тупікового села, на схилі, поблизу цвинтара. За архітектурою церква справді цікава, тільки зафіксувати її важко, адже стоїть на маленькій ділянці оточеній деревами. Будівля на кам'яному підмурівку, хрестова у плані, п'ятиверха, що не часто зустрічав. До вівтаря з півночі та півдня на ширину піддашшя є вузькі прибудови, які важко назвати ризницями. Крім головного входу до бабинця, є бічний у східній стіні південного крила нави, на дверях якого висіли вишиті рушники. До речі, бокові крила нави довжиною рівні бабинцю. Стіни під опасанням складаються з відкритих брусів зрубу, над опасанням - вертикально шальовані дошками з лиштвами. Церква має багато (точно не рахував) цікавої форми вікон, які органічно повторяють форму верхів. На середхресті нави влаштований великий світловий восьмерик, накритий наметовою банею з ліхтарем і маківкою. Менші увінчують гребені дахів бічних крил нави, а також над вівтарем і бабинцем. На час мого відвідання підходив до кінця процес заміни старої бляхи на нову, металізовану. На північний-захід від церкви побачите двоярусну дзвінницю, низ якої мурований, верх - дерев'яний, накритий пірамідальним верхом. На другий ярус вхід зовні по сходах.
Церква у Волі запам'яталася строгими формами, виразним силуетом і симпатичними вікнами.
Фото 13.04.2010.
с.ВОЛЯ (на карті). СОБОРУ ПР. БОГОРОДИЦІ 1923
ЛІТЕРАТУРА: В. Слободян "Церкви України. Перемиська єпархія". Львів-1998. - 864 с.
© 2007-2012 Віктор Громик "Дерев`яні церкви Львівщини"
Реклама: Художні роботи на пам'ятниках. На цвинтарах у Львові та області
Під 1569 роком у документах згадується монастир. Цим же роком датується ерекційний акт церкви. У XVIII ст. майстром Василем Верховляком збудовано нову дерев'яну тризрубну і триверху церкву, завершену пірамідальними наметовими верхами. Деякі джерела датують цю церкву 1856 чи 1863 р. У 1930 р. її перенесли до села Липівця (тепер частина села Вороблевичі Дрогобицького району) де вона стоїть по сьогоднішній день. На її місці у 1931 р. майстер Василь Стельмах зі Старих Богородчан збудував нову дерев'яну церкву за проєктом Євгена Нагірного. Зачинена у 1962 - 1989 рр.
Церква стоїть за південною околицею села, при дорозі, на схилі маленької, оточеної високими деревами ділянки. Хрещата у плані, триверха, гарних пропорцій церква в неоукраїнському стилі. Вівтар та укорочені бічні рамена нави гранчасті у плані. До вівтаря з півдня та півночі прибудовані ризниці. Над головним входом у бабинець від заходу влаштований двосхилий дашок з маківкою, який розриває піддашшя, що оточує храм. У північній стіні бабинця є бічні двері (не відомо чи діючі). Стіни церкви під опасанням з голого зрубу, над опасанням вертикально шальовані дошками з лиштвами. Наву на четверику завершує світловий восьмерик, увінчаний грушеподібною банею з ліхтарем та маківкою. Бабинець і вівтар також завершують світлові восьмерики, накриті двоярусними верхами. Гребені дахів над бічними раменами нави підкреслюють високі маківки. Покриття усіх трьох верхів замінили на металізовану бляху. Дерев'яна дзвіниця відсутня. Її функцію виконує надбрамна дерев'яна конструкція, накрита двосхилим дахом, під яким висять дзвони.
Фото 27.11.2011, Ігор Пунда.
с.ВИЦІВ (на карті). СВ. ІВАНА ХРЕСТИТЕЛЯ 1931
