У районі знаходиться 28 дерев'яних церков, збудованих до сер. ХХ ст.
с.СІЛЕЦЬ (на карті)
УСІКНОВЕННЯ ГОЛОВИ СВ. ІВ. ХРЕСТИТЕЛЯ 1912
Щодо року будівництва церкви виходить деяке непорозуміння: у мене є дві дати - 1912 р. і 1929 р. На польській військовій карті видання 1924 року церква у с.Сілець Беньків не позначена. Виходить, що рік будівництва 1929 є реальним. До речі, у цей час дана церква була єдиною в околиці.
Святиня розташована на березі Добротвірського водосховища, тому, щоб побачити та оцінити її у "повний зріст" потрібно перейти понтонним мостом на лівий берег. Церква не тільки видається великою за розмірами - вона справді така, якщо підійти до неї близько. Запроектована відомим архітектором Василем Нагірним не тільки для Сільця, а й інших навколишніх поселень. До 1939 р. покровителем церкви були місцеві землевласники Роман Уєйський і Казимир Бартманський. Головна вісь будівлі орієнтована з південного-сходу головним входом на північний-захід. Святиня тризрубна, до північно-східної та південно-західної стін нави симетрично прибудовані бокові каплиці, накриті невеликими шоломовими верхами. Відповідно між каплицями і стінами вівтаря існують ризниці (з південного-заходу - мурована), накриті односхилими дахами. Навколо бабинця та нави (до стін каплиці) влаштоване опасання на дерев`яних стовпах з арками, які опираються на площадку, що стоїть на цегляних підмурівках. Правда, галерею біля стін нави зі сторони водосховища закрили дошками, очевидно, під господарське приміщення. Стіни нижнього ярусу складаються з фарбованого зрубу, верхнього - вертикально шальовані дошками з лиштвами, місцями стіни покриті бляхою. Головний вхід підкреслений ломаним двосхилим дахом, який виступає з площини опасання. Над ним кидається у вічі ряд арочних вікон, які, очевидно, належать хорам. Високі світлові восьмерики (над навою більший), стіни яких оббиті бляхою, накриті великими шоломовими банями з ліхтарями і маківками. На фундаменті, ліворуч головного входу видно дату "1960 р." Що відбулося цього року сказати важко, можливо, провели ремонт церкви. Біля вхідних дверей серед оголошень можна побачити немалий список населених пунктів (крім с.Сілець), мешканці яких мають по черзі прибирати і обслуговувати церкву: Перекалки, Долини, Тичок, Тартак, а також Забужжя, Село, Браташі та Кузня (останні чотири поселення на сучасній карті не позначені). На північний-захід від храму збудована велика мурована дзвінниця, яка зовні має пошарпаний вигляд. Церква, як часто буває, стоїть в кутку великого подвір`я, тому з однієї сторони її можна зафіксувати повністю, а з іншої - ні.
Ну, що тут сказати - сілецький дерев`яний храм не можливо забути, його місце розташування - краще не придумаєш. Особисто ствлю йому п`ять балів з п`яти загальної оцінки.
Фото 29.09.2008.
Дерев`яна церква стоїть у центрі села. Збудована у 1677 році, тому є найстарішою серед храмів з дерева в околиці. Відновлена у 1932 році. Невелика, приземиста, тризрубна будівля стоїть на ділянці, яка обмежена кованою огорожею. Вхід на церковне подвір`я через дерев`яні ворота, накриті чотирисхилим дашком. Такого типу вхідних воріт я не зустрічав біля церков у сусідніх населених пунктах. До вівтаря прибудовані ризниці: північна меншого розміру і накрита стрімким двосхилим дахом, південна - більша і має пологий двосхилий дах, який не закриває вікна з вівтаря. Бабинець, очевидно, видовжили розбудовою у західному напрямі. До нього прибудований рівноширокий присінок. Будівля традиційно оточена широким піддашшям, стіни під яким вертикально шальовані дошками, а над ним - гонтами. Бабинець та вівтар накриті двосхилими дахами, гребені яких завершують восьмибічні вежі з маківками. Світловий восьмерик нави накритий невеликою банею з ліхтарем і маківкою. На південь від святині розташована дерев`яна триярусна дзвінниця, на схід від неї можна побачити маленьку дерев`яну закриту каплицю.
Особисто мені, у с.Соколів, запам`яталася не так церква, як вхідні ворота.
Фото 11.07.2008.
с.СОКОЛІВ (на карті).
СОБОРУ ПР. БОГОРОДИЦІ 1677
Назва церкви, яка стоїть на підвищенні при березі р.Західний Буг, на 100 % відповідає назві села (Преображення Господнє - Спас). Поблизу святині розташований цвинтар. Церква збудована, очевидно, на місці попередньої у 1932 році за проектом архітектора А. Смолюховського. Будівля тризрубна, оточена піддашшям, до вівтаря симетрично прибудовані ризниці. Стіни під піддашшям вертикально шальовані дошками, інші - покриті фарбованим гонтом. Крім головного входу із заходу існує бічний у південній стіні нави. Характерна особливість церкви - над прибудованим із заходу до бабинця присінком, надбудована зовнішня проповідниця, накрита шатровим дахом на якому поставили восьмерик увінчаний банею з маківкою. На гребенях даху нави влаштовані чотири невеликі вежі з маківками - ще одна особливість церкви у Спасі. Високий світловий восьмерик нави накритий банею з ліхтарем і маківкою. На північний-захід від святині стоїть дерев`яна двоярусна дзвінниця, накрита шатровим дахом. Цікаво, що високі арочні вікна з південної сторони нави в інтер`єрі закриті тканиною (інші вікна церкви не зашторені). Зовнішні стіни храму потребують фарбування. Святиня нерівномірно оточена деревами, які частково її прикривають.
Дерев`яна церква у с.Спас запам`яталася, без сумніву, проповідницею над головним входом.
Фото 21.10.2008.
с.СПАС (на карті).
ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЬОГО 1932
Дерев`яну церкву не потрібно шукати - її побачите біля дороги у центрі села. Збудована на місці попереднього храму, який згорів 20 жовтня 1872р. Існуюча тризрубна триверха церква збудована майстром Іваном Васеньком. Будівля стоїть на кам`яному фундаменті, до вівтаря симетрично прибудовані ризниці, накрита восьмибічними шатровими дахами, які завершують глухі ліхтарі з маківками. Оточена широким піддашшям, стіни над яким під час останнього ремонту покрили пластиковою вагонкою. Очевидно, церква мала не зовсім приємний вигляд, адже станом на 2000р. останній внутрішній ремонт проводили ще у 1984р., а зовнішній - у 1989р. Хоч святиня розташована у центрі села, серед житлових будинків, невідомі вандали рано-вранці 20 червня 2006р. мали намір її спалити. На щастя, люди вчасно помітили вогонь і швидко загасили його. Обгорів тільки 1 м. квадратний стіни. Кажуть, біля церкви знайшли обгоріле ганчір`я і пляшку із запалювальною сумішшю. Можливо, такий інцидент став наслідком міжрелігійних суперечок у Ст. Яричеві. Подвір`я навколо храму маленьке, але великий плюс - що не має поруч високих дерев, які заваджають зафіксувати будівлю. На північний-захід від неї розташована двоярусна дзвінниця з 1863р.
Загалом церква особливого враження не справила - вона типова за конструкцією та зовнішнім виглядом.
Фото 29.02.2008.
с.СТАРИЙ ЯРИЧІВ (на карті)
ВВЕДЕННЯ В ХРАМ ПР. БОГОРОДИЦІ 1860
При першому знайомстві церква і територія навколо неї справляють враження покинутих, без господаря. Вхідні ворота не зачиняються, подвір`я місцями заросле бур`яном, частина дахів на церкві поіржавіла... Святиня розташована поміж житлових будинків, а її головний вхід з північної сторони, від дороги. Очевидно, раніше будівля складалася з трьох основних частин: бабинця, трохи ширшої за нього нави і невеликого вівтаря. Пізніше до бабинця з півночі прибудували великий присінок, зі сходу - приміщення, можливо, господарського призначення, а до вівтаря з двох сторін чималі ризниці. Стіни прибудов відрізняються від основних об`ємів насамперед способом покриття: нові - вертикально шальовані дошками, старі - вертикально шальовані дошками з лиштвами. Крім того, внизу стін бабинця і нави можна побачити захисні дашки, яких немає на добудованих приміщеннях. Церква накрита одно і дво схилими дахами. Гребінь даху нави завершує восьмибічна вежа, накрита невеликою банею з хрестом. На мою думку, якщо уважно придивитися, то це завершення зроблене штучно, воно не підходить до силуету церкви. Мабуть, раніше її завершення було іншого типу і форми, та під час одного з ремонтів його замінили. На південний-схід від святині стоїть невелика дерев`яна будівля з наглухо закритими вікнами, накрита вже іржавим двосхилим дахом. Замість окремої дзвінниці під дахом нави повісили невеликий дзвін.
Від побаченого напрошується логічний висновок: дерев`яній церкві у Стрептові потрібні руки господаря.
Фото 11.07.2008.
с.СТРЕПТІВ (на карті). СВ. КУЗЬМИ і ДЕМ'ЯНА 1759
Дерев`яна церква стоїть у центрі села. На рахунок дати будівництва храму існують два варіанти: за одним церкву збудували у 1922 році, за іншим - у 1930-1934 рр. Якщо подивитися на польську військову топографічну карту 1925 року - на ній церква у Стриганці позначена, отже 1922 рік будівництва реальний. Будівля розміром 21 м. х 10 м. запроектована відомим архітектором Євгеном Нагірним і поставлена коштом добровільних пожертв парафіян. Попередниця сьогоднішньої церкви стояла в іншому місці і згоріла під час першої світової війни (на її згарищі встановили пам`ятну каплицю). Існуючий храм тризрубний, до гранчастого вівтаря симетрично прибудовані ризниці, до бабинця із заходу - невеликий присінок. Будівля оточена піддашшям. На жаль, у 2007 році усі зовнішні стіни покрили пластиковою вагонкою (передостанній ремонт назовні був 1997 року). На високий світловий восьмерик нави, підкреслений круглими вікнами, поставлений менший і нижчий восьмерик, накритий грушеподібною банею з ліхтарем і маківкою. Гребені дахів над вівтарем та бабинцем завершують на високих восьмериках такої ж форми бані, але менших розмірів. В інтер`єрі розташований різьблений і золочений іконостас, сучасний до церкви. На південний-захід від храму стоїть дерев`яна двоярусна дзвінниця збудована одночасно з церквою, накрита наметовим дахом, стіни якої також покриті пластиком. Церковне подвір`я огорожене дерев`яним парканом.
Звичайно, храм у Стриганці, тільки його побачиш, захоплює розмірами і формами (але не покриттям стін), адже він беззаперечна домінанта серед навколишньої рівнини.
Фото 29.09.2008.
с.СТРИГАНКА (на карті)
ПОКРОВА ПР. БОГОРОДИЦІ 1922
ЛІТЕРАТУРА: А. Юраш "Шематизм Львівсько-Сокальської єпархії УПЦ КП". - Львів: ПАІС, 2000. - 248 с.
© 2007-2012 Віктор Громик "Дерев`яні церкви Львівщини"
Реклама: Художні роботи на пам'ятниках. На цвинтарах у Львові та області